This article is also available in English here. Переклад статті здійснила Марія Жукова.
Оскільки Росія систематично руйнує енергомережу України, використовуючи зиму як зброю та намагаючись зламати українську рішучість, то багато хто задається питанням, наскільки довго Україна зможе витримати такі напади. Російський режим сподівається — і дехто на Заході, можливо, боїться — що ця нова стратегія зрештою принесе перемогу Росії. Вони вважають, що Україна може бути змушена домовлятися про капітуляцію чи поступки, щоб запобігти повному знищенню, або що зобов’язання союзників по НАТО підтримувати екзистенційну боротьбу України може ослабнути в міру зростання витрат і потоків біженців.
Кремль явно несерйозно ставиться до переговорів, про що свідчить його нещодавня “мертва від початку” пропозиція щодо визнання Україною та Заходом офіційної анексії чотирьох регіонів України, значну частину яких Росія навіть не контролює. Путін вірить, що він переживе як Україну, так і її союзників, і що час у війні на його боці. Але ця позиція та очікування остаточної перемоги Росії базуються на хибних припущеннях, тоді як факти вказують на перемогу України. Росія навряд чи оговтається від ряду військових поразок, яких вона зазнала, щоб переломити хід війни, а зима лише погіршує її позиції на полі бою. Західна підтримка України навряд чи впаде. Продовжуваний напад, позначений тривалими воєнними злочинами, може завдати подальшої довгострокової шкоди післявоєнній економічній траєкторії та міжнародному становищу Росії. Загалом, на тлі повідомлень про те, що президент України Володимир Зеленський може приїхати сьогодні до Сполучених Штатів, щоб особисто виступити перед Конгресом, максималістські цілі Росії в Україні з кожним днем стають все менш досяжними.
Перше помилкове припущення полягає в тому, що шанси Росії на військову перемогу збільшуються в довгостроковій перспективі, оскільки вона має більше живої сили та ресурсів – більшу армію та стійку економіку, якій санкції не завдали достатньої шкоди. Але необроблені цифри не перетворюються автоматично на військовий успіх, як тепер визнали деякі реалісти, зробивши з них неправильні висновки напередодні війни. Наприкінці літа Україна переломила військовий хід війни. Харківський контрнаступ дав Україні стратегічну ініціативу, ще більше посилену нещодавнім звільненням Херсона. Незважаючи на те, що осіння мобілізаційна кампанія в Росії призвела до збільшення живої сили, новобранці погано оснащені та поспішно навчені.
У майбутньому українці отримають вигоду від високого морального духу та тривалої західної військової допомоги та навчання, тоді як моральний дух і військовий потенціал російської армії можуть лише погіршуватися. Жодна з початкових проблем, які мучили російську армію з самого початку (корупція, обладнання, яке не відповідає стандартам, відсутність припасів, недбале та жорстоке командування), не була вирішена. Більшість професійних підрозділів зазнали великих втрат, а новомобілізовані солдати, за визначенням, менш мотивовані, оскільки вони не пішли воювати добровільно. Холодна погода швидше зашкодить, ніж допоможе військовим зусиллям Росії, оскільки забезпечення армії та її підтримка в зимові місяці буде серйозною проблемою, враховуючи жалюгідно неадекватний стан її вже мобілізованих солдатів, зростаючі втрати, яких вже зазнала Росія, і військово-промисловий потенціал країни, який не справляється без критично важливих західних частин. Оскільки все більше людей мобілізуються і гинуть на війні, російське суспільство може втомитися від війни. Замовлене Кремлем опитування, яке інсайдери просочили в Meduza, незалежне російське ЗМІ, показало, що підтримка продовження війни впала з 57 відсотків у липні до 25 відсотків у листопаді. Навіть якщо ці цифри не є цілком надійними через труднощі опитування в авторитарних умовах, вони вказують на низхідну траєкторію, і прискорення цієї тенденції може загрожувати стабільності режиму.
Друге помилкове припущення полягає в тому, що час на боці Росії, тому що європейські та американські зобов’язання ослабнуть у найближчі місяці, оскільки їхні громадяни постраждають від зростання цін на енергоносії та вартості життя та вирішать припинити підтримку своїх урядів щодо подальшої допомоги Україні. Однак опитування громадської думки в західних країнах показують стабільну підтримку України більшіст, навіть незважаючи на те, що партійні розбіжності часто існують. Без опору в громадській думці уряди продовжували і навіть збільшували допомогу Україні. Навіть у країнах, де нещодавні вибори призвели до нових правлячих коаліцій, включно з непередбачуваними або радикальними партіями, підтримка України залишається стабільною (Італія) або зросла (Швеція та Болгарія), всупереч очікуванням. Підтримка США також навряд чи зменшиться, оскільки проміжні вибори до Конгресу не стали вирішальною невдачею для Байдена та демократів, і лише меншість республіканської партії виступає проти збереження високого рівня військової допомоги Україні. Навіть цього тижня члени Конгресу США оголосили про двопартійну угоду, яка є частиною більшого законопроекту, який розглядається палатами, щодо надання ще одного траншу екстреної допомоги Україні на суму понад 44 мільярди доларів. Звісно, додаткове фінансування є захистом на випадок, якщо республіканські скептики отримають більше місць у новому Конгресі, починаючи з січня, але це фінансування збільшить демонстрацію США своєї прихильності боротьбі з Україною до понад 100 мільярдів доларів.
Крім того, ця зима може стати останнім вікном можливостей для енергетичного шантажу Росії для досягнення геополітичних цілей. Попри рекламу в російських державних ЗМІ про замерзаючих європейців, які благають Росію відновити постачання енергоносіїв, Європа підготувалася до опалювального сезону. Замерзаючі європейці, швидше за все, існують лише в російській пропаганді. Після того, як Європа переживе зиму, вона матиме більше впевненості та рішучості, щоб відмовитися від російської енергії, і процес, який уже триває і який буде прогресувати, чим довше триватиме війна. Енергетичні експерти стверджують, що Путін вчинив “газове самогубство”, і Європа навряд чи відновить енергетичні відносини. Для Росії економічні перспективи радше похмурі, ніж райдужні, із продовженням санкцій, скороченням доходів від експорту енергоресурсів і скороченням робочої сили через мобілізацію та втечу за кордон, щоб уникнути призову. У звіті Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) прогнозується, що російський “експорт викопного палива ніколи не повернеться до рівня 2021 року”. Навіть якщо найпесимістичніші сценарії “економічного забуття” для Росії не здійсняться, чим довше триватиме війна, тим глибшими будуть шрами, які залишаться на російській економіці.
Нарешті, чим довше Росія вчиняє воєнні злочини, бере участь у руйнуванні українських міст та інфраструктури та демонструє своє нехтування міжнародним правом, тим більш недоторканною вона буде як партнер після війни. Чим довше Росія грабує Україну, тим більший розмір потенційних репарацій і більша ймовірність глобального консенсусу щодо необхідності переслідування винних. Країни Заходу відпрацьовують пропозицію створити трибунал для суду над високопосадовцями Росії за злочини агресії в Україні. Нещодавня резолюція Генеральної Асамблеї ООН закликала Росію виплатити репарації Україні, Європейський Союз оголосив про план використання російських активів, заморожених під санкціями ЄС, для фінансування відновлення України, а Канада розпочала той самий процес. Втрата іноземних активів і вимоги щодо репарацій загрожуватимуть російському економічному розвитку, можливо, на десятиліття вперед.
Поєднання російських військових невдач, її зменшення економічної потужності та звинувачення у воєнних злочинах проти вищого керівництва підірве довіру до позиції Росії як лідера “багатополярного світу”, здатного створити більш привабливу економічну та політичну альтернативу західноцентричній глобалізації. Країни Глобального Півдня, які досі намагалися ігнорувати війну, можуть зрештою приєднатися до зусиль України, щоб притягнути російський режим до відповідальності.
Ключем до припинення цієї війни є усвідомлення Росією того, що вона не може її виграти, а не бажання України вести переговори. Врегулювання шляхом переговорів буде досягнуто лише за умови рішучих дипломатичних зусиль, зосереджених на тому, щоб переконати Росію в очевидних фактах.
ЗОБРАЖЕННЯ: Літня жінка запалює свічку у своїй квартирі в житловому будинку, частково зруйнованому внаслідок обстрілу Росії в лютому, коли Росія вперше вторглася в Україну, в селі Горенка Київської області 13 грудня 2022 року. (Фото СЕРГІЯ ЧУЗАВКОВА/AFP через Getty Images)
* * *
Про авторок:
Марія Попова (@PopovaProf) – асоційована професорка політології в Університеті Маꥳлл, працює над питаннями демократії та верховенства права в посткомуністичних регіонах. Вона разом із доктором Оксаною Шевель працюються над книгою про коріння російсько-української війни під назвою “Росія та Україна: заплутані історії, різні держави”.
Оксана Шевель (@OxanaShevel) – асоційована професорка департаменту політології Школи мистецтв та наук Університету Тафси. Вона разом з Марією Поповою працюють над книгою про коріння російсько-української війни під назвою “Росія та Україна: заплутані історії, різні держави”.