This article is also available in English here. Переклад статті здійснила Катерина Бакай.
Зображення жахливих і болісних масових звірств, які з’явилися внаслідок російського вторгнення в Україну, впровадили обговорення судових процесів щодо воєнних злочинів у загальний дискурс по всьому світу. Світові лідери та представники урядів у найбільших столицях сьогодні отримують постійний потік запитань від медіа про те, як протистояти злочинам в Україні. Безпрецедентна кількість держав-учасниць (41) Міжнародного кримінального суду (МКС) передали злочини в Україні для розслідування до Прокурора МКС, а відеозаява останнього живого прокурора Нюрнберзької епохи, 102-річного Бена Ференца, була показана на одних із найбільш переглянутих обговореннях Генеральної Асамблеї ООН.
Проте безпрецедентний інтерес до правосуддя щодо України також показав слабкі сторони глобальної системи правосуддя значно ширшій авдиторії та підкреслив, що міжнародні інституції, включно з МКС, можуть лише бути настільки сильними, наскільки зобов’язання держав, які їх підтримують. Притягнення до відповідальності за жорстокі злочини в Україні, а також підвищення загальної ефективності та легітимності цієї сфери є досяжними, якщо міжнародне співтовариство підійде до проблеми саме з такою метою. Для цього і сторони МКС, і держави, що не є його учасницями, зокрема Сполучені Штати, повинні домагатися поєднання інноваційних і давно назрілих удосконалень.
Ми пропонуємо три шляхи, за допомогою яких можна посилити зусилля щодо забезпечення відповідальності за злочини, що відбуваються в Україні, і водночас зміцнити нову світову систему міжнародного правосуддя.
- Досягнути успіху в МКС: грати в довгу гру та уникати подвійних стандартів
МКС має мандат на розслідування та переслідування жорстоких злочинів, скоєних в Україні, оскільки Україна визнала юрисдикцію Суду у 2014 та 2015 роках. Прокурор МКС розпочав розслідування, як і українські та інші національні прокурори. Але протягом останніх 20 років МКС був ослаблений, і навіть деякими державами-учасницями, які зараз очолюють об’єднання зусиль для його підтримки. Деякі з таких держав-учасниць виділяли менше ресурсів, ніж було потрібно Суду для розгляду зростаючого обсягу справ, і наполягали на внесенні поправок щодо злочину агресії, що виключили останній з автоматичної юрисдикції Суду, яка застосовується до інших трьох злочинів.
МКС також зазнав карального поводження з боку деяких держав, які не є його сторонами, включаючи Сполучені Штати. 11 червня 2020 року колишній президент США Дональд Трамп оголосив, що МКС є загрозою національній безпеці США, погрожуючи співробітникам МКС та їхнім родинам фінансовими та іншими каральними заходами. Через три місяці Сполучені Штати підтвердили ці погрози, наклавши санкції на прокурора Суду та старшого члена її команди та негативно вплинувши на багатьох інших у її команді. Ця акція спонукала одну з нас (Лейлу Садат) приєднатися до позову за поданням American Civil Liberties Union and Covington & Burling LLP, що оскаржував такі санкції як неконституційні. Минулого року адміністрація Байдена нарешті скасувала санкції та владнала позов, але лише після наполягань на підтвердження своїх “давніх заперечень проти намагань Суду встановити юрисдикцію над силами держав, які не є сторонами [МКС]”.
За умови скупої та ситуативної підтримки МКС та інші механізми міжнародного правосуддя не можуть досягти успіху в довгостроковій перспективі. Справді, міжнародне правосуддя може зазнати невдачі, якщо його застосування в Україні посилить вибірковість системи, а не сприятиме універсальній відповідальності, особливо в аспекті створення нового трибуналу щодо злочину агресії. Притягувати осіб до відповідальності за злочин агресії важливо. Однак ключові питання легітимності та справедливості мають розглядатись під час розмірковування над створенням спеціального трибуналу в нюрнберзькому стилі для одного злочину в європейській країні, після того як потужні глобальні заходи відповідальності за низку масових звірств у таких країнах, як Сирія, Ємен, Афганістан, Палестина, Лівія, Шрі-Ланка, Південний Судан, Ефіопія та М’янма (як деякі приклади) потрапили в глухий кут або зникли зі світової уваги.
Поки зусилля щодо створення принципового механізму відповідальності за ймовірну агресію Росії проти України формуються через Генеральну Асамблею ООН, Асамблея держав-учасниць МКС має переглянути Кампальські поправки щодо злочину агресії, аби забезпечити їх відповідність юрисдикційному режиму, який застосовується до інших злочинів МКС. Це повинно бути зроблене для того, щоб у майбутньому юрисдикція Суду в подібних справах охоплювала всі чотири злочини [за Статутом] МКС.
Більше того, виправдане занепокоєння щодо злочинів в Україні має сприяти більш послідовній підтримці МКС як з боку державних, так і недержавних сторін, включно з матеріальними ресурсами, співпрацею у розслідуваннях і, що важливо, обміном розвідувальними даними, необхідними для того, щоб Прокурор порушував успішні справи. І Суд, і Асамблея держав-учасниць, виступаючи в один голос, мають у своєму розпорядженні інструменти для обговорення результатів, які вигідні усьому порядку денному МКС. Наприклад, 10 із 15 нинішніх членів Ради Безпеки ООН, які також є державами-учасницями МКС (включно з постійними членами – Францією та Сполученим Королівством), мають хороші можливості для того, щоб зробити потужний дипломатичний поштовх для ООН накласти, коли це можливо, санкції на тих, хто ховається від правосуддя МКС, заснувавши практику, яка потім могла б стати нормою.
Крім того, Асамблея держав-учасниць має використати імпульс притягнення до відповідальності за злочини в Україні, щоб зміцнити бюджет Суду в усіх сферах. Вона повинна забезпечити, аби добровільні внески за статтею 16 Статуту не створювали виняткового режиму, за якого спеціальне фінансування поглинає регулярний бюджетний процес МКС або використовується для маніпулювання пріоритетами Суду. Асамблея може забезпечити такий нагляд за допомогою спеціальної сесії, яка гарантуватиме, що будь-яке добровільне фінансування відповідає Резолюції Асамблеї від 2002 року. Вона надає Асамблеї повноваження встановлювати додаткові критерії щодо того, чи будуть прийняті добровільні внески. Ця резолюція також наділятиме Секретаря МКС повноваженнями відхиляти добровільні внески, якщо вони “впливатимуть на незалежність Суду”. Це не дозволить державам відсортовувати та вибирати, які розслідування та справи вони воліють підтримувати. Тоді Асамблея могла би виділити додаткове вкрай необхідне фінансування для підтримки всієї роботи МКС, включаючи, наприклад, андерайтинг і оснащення відділу МКС для відстеження тих, хто переховується від правосуддя, що приносило би користь в усіх справах.
- Створити глобальний постійний слідчий механізм
Організація Об’єднаних Націй повинна створити глобальний постійний слідчий механізм, першим мандатом якого стане Україна (включаючи агресію, яка зараз не входить до юрисдикції МКС щодо України). Зважаючи на те, що Рада Безпеки ООН наклала вето, яке не дозволило МКС або іншому трибуналу отримати юрисдикцію в Сирії, Генеральна Асамблея ООН створила Міжнародний, незалежний і неупереджений механізм для Сирії. За ним слідувало створення Механізму для М’янми та Слідчої групи для притягнення до відповідальності за злочини, скоєні ДАІШ/ІДІЛ. Ці механізми не можуть притягувати до кримінальної відповідальності, але вони збирають докази, коли скоюються злочини, щоб одного дня забезпечити можливість їх переслідування. На відміну від слідчих комісій ООН або місій з встановлення фактів (як такої, що уже створена для України), які досліджують широкий спектр порушень прав людини і роблять це на нижчих стандартах доказування, слідчі механізми збирають та аналізують докази відповідно до стандартів кримінального процесу, для створення досьє на посадовців – від низьких до високих рангів – за участь у жорстоких злочинах. Такі механізми співпрацюють з міжнародними та/або національними органами влади для забезпечення ними переслідування жорстоких злочинів, що підпадають під їхню юрисдикцію.
Сьогодні щоразу, коли створюється новий механізм, потрібно шукати фінансування та кадрове забезпечення, а також визначати його мандат. Ці перешкоди під час запуску затримують встановлення справедливості. Постійний слідчий механізм, однак, був би готовий діяти з самого початку звірств, а не пост фактум. Незалежно від того, чи Генеральна Асамблея та/або Рада з прав людини найкраще підходять для створення нового глобального механізму розслідування, переваги будуть очевидні для України та усього світу. Новий слідчий механізм може бути розроблений, щоб спочатку працювати для України, а потім стати постійним і посилити здатність МКС і національних юрисдикцій протистояти масовим звірствам навіть у таких країнах, де МКС не має юрисдикції, як-от Ємен, Північна Корея та Мозамбік.
- Усунути внутрішні юридичні перешкоди для притягнення винних до відповідальності та підтримати національні зусилля
Держави, які сприяють притягненню до відповідальності за злочини, скоєні в Україні, повинні врахувати можливість усунення перешкод для цього у своїх власних правових системах. Якщо у Сполучених Штатах хочуть, щоб їхня тверда риторика та “свіжа” двостороння підтримка МКС з боку Адміністрації Байдена та Капітолійського пагорба сприймалася серйозно, то вона має збігатися з реальними політичними змінами, не кажучи про відновлення моральних позицій в США для вимагання притягнення до відповідальності за злочини скоєні в Україні. Окрім відчутної допомоги роботі МКС в Україні, Сполучені Штати повинні скасувати або іншим чином значно скоротити чинне законодавство, спрямоване проти МКС, включаючи Закон про захист американських військовослужбовців (також відомий як Акт про втручання в Гаазі, оскільки він дозволяє Сполученим Штатам “звільнити” затриманий Судом контингент США або союзників). Це законодавство ускладнило відносини з союзниками США і не дозволило Сполученим Штатам наполегливо відстоювати власні інтереси у сфері правосуддя та відповідальності у багатьох конфліктах, включно з Україною. Щоправда, законодавство США вже давно допускає негрошову підтримку для МКС, яка визначається окремо щодо кожного випадку. І ця підтримка, ймовірно, поширюється на будь-які справи в Україні, що загалом підтверджує нещодавнє розкриття висновку Офісу з юридичних питань (відділ Міністерства юстиції США, який асистує Генеральному Прокурору США – прим. перекладача) 2010 року. Тим не менш, законодавство США все ще містить певні критичні заборони щодо допомоги правоохоронним органам та інших видів співпраці, не кажучи вже про надання коштів або чіткий шлях для фінансування підтримки США МКС. Останні звіти, які припускають, що Адміністрація Байдена працює над значним поворотом у політиці США щодо МКС, є очікуваними та давно назрілими. Як конфлікт в Україні дав зрозуміти, застаріле мислення Міністерства оборони США та інших циніків про “нульову суму” стає все більш недієвим у глобальних відносинах.
У зв’язку з цим Конгрес повинен прийняти законодавство, яке забороняє злочини проти людяності і мліється на Капітолійському пагорбі більше десяти років. Підбурений звірствами в Україні, сенатор Дік Дурбін (D-IL) заново представить таке законодавство (а також нові положення про воєнні злочини) “найближчими днями”, нарешті даючи Конгресу можливість заповнити серйозну прогалину в законодавстві США. В іншому випадку, якщо особа, що причетна до винищення, масового зґвалтування чи релігійного переслідування в Україні чи в іншому місці, опиниться в Сполучених Штатах (промайнувши імміграцію), є велика ймовірність того, що єдиним варіантом, доступним для прокуратури США, буде звинувачення в шахрайстві щодо імміграції та депортація. Закриття цієї лазівки нарешті гарантуватиме, що Сполучені Штати не стануть безпечним притулком для винних у жорстоких злочинах.
Висновки
Успіхи у сфері глобального правосуддя не припинилися враз зі створенням Міжнародного кримінального суду в 1998 році. Було досягнуто прогресу в заповненні нормативних прогалин у міжнародному гуманітарному праві шляхом прийняття нових договорів, зокрема Конвенції про касетні боєприпаси, Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін та Договору про заборону ядерної зброї. Аналогічно, перспектива нового глобального договору про злочини проти людяності та міждержавного договору про взаємну правову допомогу є позитивним зрушенням, за умови наявності політичної волі для їх прийняття. На останньому засіданні Шостого комітету Генеральної Асамблеї ООН переважна більшість держав, які надали свої коментарі, намагалися просувати новий договір про злочини проти людяності, але були заблоковані Росією та Китаєм, що є неприйнятним результатом.
Однак норми без інституційної підтримки не мають багато надії на виконання. Так само, як створення Міжнародних кримінальних трибуналів для колишньої Югославії та Руанди проклало шлях у 1990-х роках до створення МКС, миролюбні держави повинні сприймати нинішню кризу як каталізатор дій. Їм слід скористатися нагодою для покращення та зміцнення архітектури глобального правосуддя, аби правосуддя стало успішним в Україні, а також в інших районах по всьому світу, де вчиняється жорстокість.
Фото: Українські слідчі та поліція стоять біля мішків з тілами, викладеними у ряд під час ексгумації братської могили на території Андріївської церкви в місті Буча на північний захід від Києва, 8 квітня 2022 року під час російського воєнного вторгнення на Україну. – 8 квітня українські слідчі розпочали ексгумацію братської могили в Бучі, увійшовши в ранні етапи того, що, за словами поліції, покладе початок розслідуванню воєнних злочинів, вчинених російськими військовими, які окупували місто на околиці Києва. Могилу – довгу глибоку траншею в багнюці за золотоверхою церквою – українці використовували для поховання сусідів, які, за їхніми словами, загинули від рук російських збройних сил, які прибули 26 лютого. (Фото: GENYA SAVILOV/AFP через Getty Images)
* * *
Про авторів:
Крістофер “Кіп” Хейл (@kiphale) керував розслідуванням жорстоких злочинів у зонах конфлікту, проведеним для Організації Об’єднаних Націй та неурядової організації. Раніше Кіп був старшим радником Центру з прав людини Американської асоціації адвокатів (ABA) у Вашингтоні, округ Колумбія, і директором-засновником проєкту щодо Міжнародного кримінального суду ABA.
Лейла Надя Садат (@leilasadat1) – номінована професорка Джеймса Карра у сфері міжнародного кримінального права та багаторічна директорка Інституту світового права імені Вітні Р. Харріс при Школі права Вашингтонського університету. Зараз вона обіймає посаду спеціальної радниці зі злочинів проти людяності прокурора Міжнародного суду (з 2012 року).