(This article is also available in English here. Переклад статті здійснений завдяки Мар’яна Антонович.)
У нинішньому збройному конфлікті в Україні російські війська в значній мірі покладаються на два види зброї, які відомі своєю неприйнятною і часто незаконною шкодою, яку вони завдають цивільному населенню. Це касетні боєприпаси, які були заборонені більшістю країн світу, і вибухова зброя з широким радіусом дії, яка при використанні в населених пунктах є однією з основних причин жертв серед цивільного населення в сучасних збройних конфліктах.
Внаслідок використанням цієї зброї було вбито та поранено сотні мирних жителів, будівлі перетворились на руїни та відбулось масове переміщення людей. Судячи з досвіду минулих конфліктів, вона, швидше за все, також залишить Україні спадок шкоди, яка зберігається ще довго після завершення активних бойових дій.
Касетні боєприпаси
Касетні боєприпаси – велика зброя, яка містить десятки або сотні менших боєприпасів, які називаються суббоєприпасами – загрожують цивільному населенню з двох причин. По-перше, вони мають широкий радіус дії, оскільки вони розкидають свої суббоєприпаси на широкій площі, зазвичай розміром з футбольне поле. Ці суббоєприпаси не можуть відрізнити солдат від цивільних при використанні в населених пунктах. По-друге, багато їх суббоєприпасів не вибухають при ударі, стаючи де-факто наземними мінами, які становлять загрозу для цивільного населення протягом місяців, років або навіть десятиліть після конфлікту. Ці так звані «підривні міни» часто підривають діти, які думають, що це іграшки, фермери, які б’ють їх плугами, або біженці, які повертаються додому.
Безпосередня шкода, завдана касетними боєприпасами, вже стала очевидною в Україні. Human Rights Watch (де я є старшою науковою співробітницею) задокументувала удар російських військ біля лікарні у Вугледарі в підконтрольній Україні Донецькій області 24 лютого. Балістична ракета «Точка» серії 9М79 доставила боєголовку касетного боєприпаса 9Н123, яка містила 50 суббоєприпасів. В результаті нападу загинули четверо мирних жителів і ще 10 отримали поранення, в тому числі шість медичних працівників. Вона пошкодила будівлю лікарні, машину швидкої допомоги та цивільні автомобілі.
Через чотири дні, 28 лютого, російські війська запустили ракети з касетними боєприпасами 9М55К «Смерч» по трьох районах Харкова, як з’ясувала Human Rights Watch. Кожна з цих ракет, які часто запускаються залпами по 12 штук, несе 72 суббоєприпаси 9N235. Організація Об’єднаних Націй повідомила про дев’ять загиблих цивільних та 37 поранених у результаті обстрілу по всьому місту того дня.
Згідно з останніми дослідженнями Human Rights Watch, російські війська обстріляли Миколаїв касетними боєприпасами «Смерч» та «Ураган» 7, 11 і 13 березня. За повідомленнями, лише за останній день було вбито дев’ять мирних жителів у черзі біля банкомата. Інші організації та журналісти також повідомляли про обстріли касетними боєприпасами в Україні.
Правило розрізнення у міжнародному гуманітарному праві (МГП) вимагає від сторін конфлікту розрізняти цивільних осіб і комбатантів, а також цивільні об’єкти і військові цілі. Використання касетних боєприпасів принаймні там, де можуть бути цивільні, порушує це правило. Human Rights Watch та інші стверджують, що вони за своєю суттю є невибірковими. Під час обстрілу широкий радіус дії цієї зброї не дозволяє їм розрізняти комбатантів і некомбатантів. Крім того, нерозірвані суббоєприпаси, які вони залишають, роблять їх невибірковими, оскільки їх дію не можна обмежити. Обстріли із застосуванням касетних боєприпасів у населених пунктах також можуть порушувати принцип пропорційності, який забороняє атаки, під час яких очікувана шкода цивільному населенню або пошкодження цивільних об’єктів є надмірною порівняно з очікуваною військовою перевагою.
Люди, які віддають наказ здійснювати або здійснюють атаки з касетними боєприпасами проти цивільного населення або цивільних об’єктів зі злочинним наміром, тобто навмисно чи необережно, несуть відповідальність за воєнні злочини.
Через неприйнятну шкоду, яку завдають касетні боєприпаси та їх невибірковий характер, Конвенція про касетні боєприпаси 2008 року забороняє їх використання, виробництво, передачу та накопичення. Хоча Росія та Україна не приєдналися до договору, 110 країн є його сторонами, включаючи більшість країн НАТО (хоча не Сполучені Штати).
Конвенція також зобов’язує кожну державу-учасницю «просувати встановлені нею норми та… докладати всіх зусиль, щоб стримувати держави, які не є учасницями цієї Конвенції, від використання касетних боєприпасів». Відповідно до цього положення щонайменше 15 держав-учасниць засудили або висловили занепокоєння щодо використання Росією касетних боєприпасів в Україні.
Президент Конвенції про касетні боєприпаси, яким зараз є Великобританія, разом із Генеральним секретарем НАТО, Верховним комісаром ООН з прав людини та Європейським Союзом, також засудили використання касетних боєприпасів в Україні.
Вибухова зброя в населених пунктах
Хоча касетні боєприпаси особливо жахливі для цивільного населення, вони є лише одним із видів вибухової зброї. Більш широка категорія вибухової зброї, яка включає артилерійські снаряди, мінометні снаряди, ракети, посилену вибухову (або термобаричну) зброю та авіабомби, серед іншого, завдала основну частину шкоди, пов’язаної із конфліктом, в Україні.
Використання вибухової зброї в населених пунктах має серйозні гуманітарні наслідки як під час, так і після нападів. Ці наслідки збільшуються, коли зброя має широкий спектр дії, оскільки: вона має великий радіус вибуху або осколків; вона неточна; вона доставляє декілька боєприпасів одночасно (наприклад, касетні боєприпаси); або є комбінацією вищевказаного.
Російські бомбардування та обстріли українських міст та селищ завдали фізичної та психологічної шкоди мирному населенню. За даними Human Rights Watch, за перші 11 днів конфлікту внаслідок артилерійських обстрілів і авіаударів Росії в Харкові загинули або отримали поранення понад 450 мирних жителів. Атаки також зруйнували будинки, багатоквартирні будинки та інші, насамперед, цивільні споруди та інфраструктуру, а також завдали шкоди навколишньому середовищу.
Однак ціна цього методу війни не обмежується прямими наслідками. Використання вибухової зброї з широким радіусом дії у населених пунктах також викликає непрямі та віддалені (ревербераційні) наслідки. Знищення інфраструктури може порушити роботу життєзабезпечувальних служб і, у свою чергу, порушити цілу низку прав людини.
У 2016 році я була співавторкою детальної доповіді про наслідки використання вибухової зброї для сфери охорони здоров’я під час попереднього конфлікту на сході України, яку опублікували Міжнародна клініка з прав людини Гарвардської юридичної школи (де я викладаю) та PAX. Ми виявили, наприклад, що пошкодження електростанцій та ліній зв’язку серйозно вплинуло на лікарні та надання медичної допомоги, а отже, порушило право на здоров’я. Такі віддалені наслідки майже напевно будуть більш серйозними в нинішньому – набагато більшому – конфлікті.
Використання вибухової зброї в населених пунктах також посилює переміщення людей. За даними Агентства ООН у справах біженців (UNHCR), станом на 18 березня понад три мільйони людей втекли з України внаслідок конфлікту. Напади на міські центри, які супроводжуються використанням вибухової зброї, є одним із рушійних факторів.
У заяві до Ради Безпеки ООН представник Управління ООН з координації гуманітарних питань (OCHA) зазначив, що багато з цих наслідків були відчутними вже до 28 лютого. «Як ми і боялися, цивільні вже платять ціну», – сказав він. «Масштаби жертв серед цивільного населення та пошкодження цивільної інфраструктури навіть у ці перші дні викликають тривогу».
Чітко наголошуючи на небезпеці застосування вибухової зброї з широким радіусом дії, він продовжив: «Цивільне населення незаслужено постраждає від цих нападів на густонаселені міські центри. . . . І чим довше це буде тривати, тим більшою буде ціна для цивільних».
Очікується, що використання вибухової зброї з широким радіусом дії у населених пунктах призведе до невибіркових атак із великими втратами серед цивільного населення. Характер шкоди цивільному населенню, яку завдає ця зброя, включаючи її віддалені (ревербераційні) наслідки, добре задокументовані і посилюють занепокоєння, що напади також будуть непропорційними. Крім того, використання вибухової зброї з широким радіусом дії у населених пунктах, як правило, суперечить обов’язку згідно з МГП вживати всіх можливих запобіжних заходів для мінімізації шкоди цивільному населенню. Особи, відповідальні за незаконне використання вибухової зброї зі злочинним умислом, вчиняють воєнні злочини.
Хоча вибухова зброя, на відміну від касетних боєприпасів зокрема, не заборонена жодним міжнародно-правовим документом, країни працюють над політичною декларацією, яка адресує гуманітарні наслідки її використання в населених пунктах. Наступний раунд переговорів щодо цього процесу під керівництвом Ірландії, який був відкладений через пандемію Covid-19, тепер запланований на 6-8 квітня.
Події в Україні підкреслюють, наскільки важливо для країн включити в декларацію зобов’язання уникати використання цієї зброї в населених пунктах. Це політичне зобов’язання, незважаючи на відсутність обов’язкового характеру, встановить важливі стандарти для боротьби зі смертельною практикою сучасної війни.
Занепокоєння щодо використання Росією вибухової зброї в міських центрах України з боку таких країн, як Австрія та Ірландія, і як зазначено в резолюції Ради ООН з прав людини від 4 березня, свідчить про зростання підтримки цих стандартів.
Припинити і засудити
Жахливі зображення та розповіді, які надходять з України, дають змогу побачити безпосередню шкоду, яку російські касетні боєприпаси та вибухова зброя завдають цивільному населенню України. Документація впливу цієї зброї в минулих конфліктах дає підстави вважати, що шкода буде довгостроковою.
Щоб запобігти розвитку гуманітарної кризи, Росія повинна негайно припинити використання касетних боєприпасів і уникати використання вибухової зброї з широким радіусом дії у населених пунктах. Інші країни та Організація Об’єднаних Націй повинні підтримувати зусилля щодо документування таких випадків для забезпечення внутрішньої та міжнародної відповідальності за будь-які порушення МГП та міжнародного права з прав людини, і зокрема підтримувати розслідування в Україні Міжнародного кримінального суду.
Інші держави та Організація Об’єднаних Націй також повинні чітко засудити використання касетних боєприпасів і вибухової зброї з широким радіусом дії у населених пунктах. Така цілеспрямована критика не лише посилить тиск на Росію, щоб вона змінила свою практику в Україні, вона також посилить міжнародні норми проти таких засобів і методів війни.
Це сприятиме цілям Конвенції про касетні боєприпаси, посилюючи її вплив серед країн, які ще не приєдналися; заохочуватиме прийняття жорсткої політичної декларації щодо вибухової зброї в населених пунктах; і тим самим сприятиме покращенню захисту цивільного населення в майбутніх конфліктах.
Фото: Прапор Міжнародного Червоного Хреста майорить, коли біженці, які тікають з України, прибувають до прикордонного пункту Вишне Немецке 13 березня 2022 року у Вишне Немецке, Словаччина. Понад два мільйони людей втекли з України в сусідні країни відтоді, як Росія почала повномасштабне вторгнення в країну 24 лютого. (Фото Christopher Furlong/Getty Images)
* * *
Про авторку:
Бонні Дочерті є старшою дослідницею з питань озброєнь в Human Rights Watch і заступницею директора з питань збройних конфліктів і захисту цивільного населення Міжнародної клініки з прав людини Гарвардської юридичної школи.