(This article is also available in English here. Переклад статті здійснений завдяки Мар’яна Антонович.)
Коли мирних жителів вбивають або вони зазнають жорстокого поводження у великій кількості, гучні заклики притягнути винних до відповідальності можуть видаватись пустослівними, якщо жоден суд не має чітких повноважень і юрисдикції для переслідування цих злочинів. Однак у випадку все більш жорстокого вторгнення Росії в Україну ситуація проста. Багато років тому Україна надала Міжнародному кримінальному суду (МКС) юрисдикцію щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних на її території з листопада 2013 року. Виходячи з цього, а також у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії та офіційним зверненням 39 держав-членів МКС з проханням розібратися в ситуації, минулого тижня прокурор МКС розпочав розслідування, яке охоплює всіх учасників українського конфлікту, включаючи будь-які воєнні злочини, які зараз вчиняють російські війська. Правозахисні організації в Україні та інших країнах підтримали дії прокурора.
Однак з точки зору американських чиновників ситуація не така вже й проста. Відповідно до підходу уряду США щодо міжнародних трибуналів, американські чиновники запитають себе, чи вписується розслідування МКС в Україні в уявлення США щодо того, як ці трибунали повинні працювати. Виходячи з мого декількарічного досвіду роботи над цими питаннями в якості державного службовця, відповідь на розслідування МКС в Україні була б негативною, але для уряду США це було б серйозною помилкою.
Сполучені Штати та десятки інших країн, стривожених кричущими діями Росії, мали рацію, застосувавши широкий спектр інструментів для того, щоб дати зрозуміти, що відповідальні зазнають наслідків. Але стандартною політикою США було б протидіяти розслідуванню МКС в Україні або принаймні обережно уникати його підтримки, оскільки ймовірними підсудними є громадяни держави, яка не визнала юрисдикцію МКС: Росія. Ця справа має спонукати Сполучені Штати нарешті відмовитися від своєї своєрідної точки зору щодо юрисдикції МКС – точки зору, яка може завадити їм підтримати роботу суду в Україні.
Коли держави вели переговори щодо засновницького договору МКС у 90-х роках, уряд США – бажаючи забезпечити, щоб його персонал міг залишатися за межами юрисдикції суду – стверджував, що суд не повинен мати можливість розслідувати або висувати обвинувачення підозрюваному у злочинах, скоєних у державі-члені МКС, за винятком випадків, якщо його національний уряд погодився на це або Рада Безпеки передала ситуацію до Суду. Сполучені Штати програли цей аргумент, але адміністрації обох сторін продовжили обговорювати цей сумнівний факт, або заперечуючи проти цієї частини юрисдикції суду, або просто стверджуючи, що її не існує.
Незалежно від того, чи є заперечення уряду США юридичним аргументом, чи насправді лише політичним, воно не користується суттєвою підтримкою серед держав-членів МКС. Союзники США зі здивуванням виявляють, що Сполучені Штати все ще займають таку позицію; вони справедливо проігнорували вимоги адміністрації Трампа або позбавити суд його територіальної юрисдикції, або зазнати його «розпуску», і ніхто не вказав, що розглядає це як перешкоду в ситуації з Україною. Адміністрація Байдена може розглядати це заперечення як спосіб юридичного захисту, який, як давно заявила виконавча влада, можна було б висунути в будь-якому провадженні проти американського персоналу в міжнародних трибуналах, але МКС неодноразово стикався з цим аргументом і послідовно відхиляв його. Уряд США також не застосовував власне заперечення послідовно. У 2003 році, наприклад, він підтримав або, принаймні, не виступив проти обвинувачення президента Ліберії, Чарльза Тейлора, іншим міжнародним трибуналом, який на той час не мав ні згоди рідної держави Тейлора, ні рішення Ради Безпеки, яке б замінило цю згоду.
Проте, щоб продемонструвати, що він серйозно ставиться до власних заперечень, уряд США, як правило, не підтримує розслідувань МКС, які стосуються порушень громадян інших держав, які не є членами МКС. Якщо це заперечення залишиться в силі, руки США будуть зв’язаними, якщо розслідування МКС щодо звірств проти мусульман Рохінджа М’янми призведе до висунення звинувачень проти чиновників цієї країни. Це заперечення вже змусило уряд США змовчати щодо судового розслідування війни між Росією та Грузією у 2008 році, ще одного епізоду, в якому жорстокість Росії та її місцевих союзників не мала жодних наслідків. А в контексті України це заперечення означає, як би парадоксально це не було, що Сполученим Штатам доведеться вимагати згоди Росії на розслідування щодо чиновників Кремля, перш ніж американські чиновники зможуть допомогти в роботі суду.
Тихо чи вголос, уряд США має визнати, що така позиція не узгоджується з його інтересами у підтримці справедливості, і має відмовитись від неї. У адміністрації може виникнути бажання не займати жодної позиції щодо розслідування в Україні та просто промовчати, використовуючи загальні висловлювання про відповідальність, хіба що конкретне прохання про допомогу змусить її зайнятись цим питання; але внаслідок своєї пасивної позиції Сполучені Штати можуть залишитись осторонь в той час, коли їх союзники очолюють цей рух із чіткою підтримкою. В якості альтернативи, адміністрація може провести закулісний аналіз для того, щоб знайти пояснення, чому ситуація в Україні виходить за рамки її заперечень. Але цьому немає переконливих пояснень; якби такий підхід існував, Сполучені Штати все одно не змогли б надати допомогу М’янмі та іншим розслідуванням МКС. (Минулого тижня прес-секретар Білого дому подавав неоднозначні сигнали щодо можливого надання США інформації МКС.)
Сполучені Штати, звичайно, вчинили б розумно, якби відмовились від ролі головної дійової особи в будь-якому розслідуванні, до якого призвела війна Путіна. Для головного супротивника публічно розігравати перспективу того, Путін закінчить свої дні в Гаазі, була б підбурюванням у момент великої небезпеки. Довіра до незалежного органу може постраждати, якщо він видається занадто близьким до інтересів однієї зі сторін у політичному конфлікті. А підтримка США, зокрема, МКС завжди йтиме в ногу зі звинуваченнями в лицемірстві, враховуючи їх давню відмову ратифікувати Римський статут і приєднатися до суду – крок, на який 67 сенаторів США не скоро погодяться.
Але відповідальність за минулі та поточні порушення Росії необхідна, щоб захистити права українців, відстояти основні цінності та закони війни, а також перешкодити подібним діям у майбутньому. Підтримка США була вирішальною для інших зусиль, спрямованих на притягнення до відповідальності за звірства, і уряд США може з користю використати свій голос і вплив в цьому випадку: коли розпочинається важливе розслідування МКС.
Окрім висловлення своєї підтримки розслідуванню, уряд США міг би зробити більш відчутні кроки:
- Допомогти захистити свідків МКС. В той час, як суд визначає ключових свідків, Сполучені Штати могли б переселити і допомогти захистити тих, хто перебуває в небезпеці. Використовуючи повноваження, які Конгрес вперше надав у 2019 році, він також міг би допомогти фінансувати роботу суду із захисту свідків та його допомогу жертвам.
- Надати докази злочинів або іншу релевантну інформацію. Уряд США може надати (або оприлюднити) інформацію, яка допоможе суду зв’язати окремих осіб і підрозділи з конкретними порушеннями. Це також могло б допомогти під час документування порушень іншими особами, які мають намір повідомити МКС про свої висновки, як-от механізм ОБСЄ для встановлення фактів, запропонований Сполученими Штатами та 44 іншими урядами.
- Закликати ключові уряди співпрацювати з МКС. Росія, звичайно, не буде співпрацювати; Україна, швидше за все, так, хоча це може змінитися, якщо, наприклад, її сили стануть менш стриманими у поводженні з полоненими під час війни. Сусідні країни, куди втекли біженці, які стали свідками воєнних злочинів, також можуть потрапити під тиск Росії, щоб відмовитися від співпраці.
- Надавати винагороду за інформацію про втікачів, обвинувачених МКС. Якщо розслідування МКС приведе до отримання ордерів на арешт у найближчі місяці (або роки), деякі підсудні можуть переховуватись, і допомога США може допомогти їх знайти та затримати.
(Потенційне переслідування російських лідерів за злочин агресії проти України не охоплюється цією статтею, а також є поза межами юрисдикції МКС.)
Внутрішньополітична ситуація в Сполучених Штатах видається сприятливою для зміни політики в напрямку конструктивних дій. Значна двопартійна група високопоставлених сенаторів США представила резолюцію, яка посилається на розслідування МКС щодо України, підтримує «будь-яке розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та систематичних порушень прав людини, здійснених президентом Володимиром Путіним» та російськими військами в Україні, і заохочує членів МКС звернутися до нього з проханням провести таке розслідування, як вони і зробили. Оголошуючи резолюцію та описуючи розслідування МКС, сенатор Ліндсі Грем (R-SC) сказав: «Це належне здійснення юрисдикції. Для цього і створено суд». Двопартійна група членів Палати представників також закликала МКС переслідувати Путіна, якщо Росія завдасть шкоди президенту України Зеленському.
Сполучені Штати відіграли провідну роль у створенні принципів міжнародного правосуддя, хоча їхнє лідерство на цьому фронті після Нюрнберга було, щонайменше, непослідовним. Команда президента Байдена з національної безпеки повинна зробити більше для того, щоб надати Сполученим Штатам можливість сприяти справедливості в Україні та в інших місцях. Якщо Сполучені Штати заперечують проти дій МКС у ситуації, що склалась, вони повинні надати свої аргументи по суті, а не на основі загального підходу до юрисдикції, який суперечить договору МКС, не має підтримки навіть найближчих союзників США та зв’язує руки уряду США. Якщо міжнародний трибунал є найкращим варіантом правосуддя для жертв звірств, підтримка США не повинна залежати від згоди винних.
Фото: Держсекретар Ентоні Дж. Блінкен дистанційно бере участь у недільному ранковому ток-шоу з Кишинева, Молдова, 6 березня 2022 року (фото Державного департаменту: Ron Przysucha/Public Domain-DOSFlickr)
* * *
Про автора:
Адам Кіт (@adamofkeith) є Директором з питань відповідальності в Human Rights First.